Шкідливий вплив поліетилену на людину і чому біорозкладний пакет – це не панацея!

Всі знають, що пластик шкодить довкіллю. Але важливо розуміти, яку непоправну шкоду він завдає самій людині щодня! Поліетилен – скрізь. Різноманітні будівельні матеріали, труби, електрокабелі, іграшки, пакети та пляшки для продукції тощо. У поліетиленові упаковки загорнуті 90% харчової продукції із супермаркету! Але ж для кожного харчового продукту є свій рівень безпеки, який потрібно враховувати при виборі поліетилену. Є поліетилен, який призначений для зберігання харчової продукції, а є токсичний поліетилен, основне призначення якого - технічні цілі, скажімо в хімічній промисловості. Існує поліетилен, призначений для сміття. В ідеалі виробник повинен вказувати, для яких цілей його можна використовувати, і мати відповідний сертифікат. Перед тим, як видати сертифікат, продукція проходить перевірку, беруться аналізи, проби... Чи є гарантія, що всі норми в нашій країні дотримуються?
І навіть якщо так, то зверніть увагу на декілька швидких фактів про жахливий вплив будь-якого поліетилену на організм людини:
У виробництві поліетилену використовується свинець. Цей метал надзвичайно токсичний. Його скупчення в організмі викликає розвиток багатьох захворювань.
Давно доведено, що зберігання їжі в поліетилені не приносить користі. Цю інформацію намагаються замовчувати, адже в цьому зацікавлені великі трансатлантичні компанії, які виробляють пакети та хочуть зберегти цей прибутковий бізнес.
Продукти, що лежать в пакеті, швидше починають псуватися, розвивається пліснява. А при заморожуванні поліетилену, з нього виділяються токсини. Особливо небезпечно розігрівати напівфабрикати в упаковці: вчені довели, що під дією високої температури з пластику виділяється формальдегід, токсичний газ.
З метою реклами на поліетилен наносяться логотипи фірм, їх роблять яскравими, помітними. В складі фарби часто є токсини, згубні для людини.
Для з’єднання швів упаковки нерідко застосовують хімічний клей. Він також може згубно впливати на продукти, які потім вживає людина.
Здавалося б, вихід знайдено – це розпіарений біорозкладний пакет, але на жаль, все не так просто, як здається. Так, при виготовленні та виробництві біопакету витрачається менше нафти й нафтопродуктів, але витрачаються інші, не менш цінні, природні ресурси, корисні копалини, зерно тощо. Також біорозкладний пакет є одноразовим і має короткий життєвий цикл. При цьому він розкладається не в повному обсязі, і його залишкові компоненти мають властивість накопичуватися в природі та всередині живих організмів. При утилізації таких пакетів тільки мала частина дійсно перегниває до кінця, решта ж перетворюється на полімерний пил, ще більш шкідливий і згубний для навколишнього світу. Тобто в результаті біопластик після часткового розпаду поширюється навколо, потрапляє в ґрунт, воду, повітря і рослини, а звідти в організми тварин і людей.
Вихід один – просто заборонити виготовлення цієї шкідливої продукції, і багато країн вже встали на шлях боротьби з "вічним" сміттям, упаковкою і пакетами. Однак тут виникає інша проблема, адже багато людей залишаться в такому разі без роботи.